“Особа з НРО дуже рідко звертається про допомогу бо вважає, що у нього/неї немає проблем. Це людина зранена яка не розпізнала любові та зранює інших. Упокорення Богу є антидодом нарцисизму та гордині”. Про причини та наслідки нарцисичного розладу особистості розповідає християнський практичний психолог, заступник голови Української асоціації християнської психології Мирон Шкробут.
Певні нарцисичні риси притаманні нам усім. Проблема виникає, коли вони стають перебільшеними, впливають на оточення і заважають особі комунікувати або іншим людям, які є поруч.
Сам термін «нарцис» походить з давньогрецького міфу про вродливого юнака, який знехтував коханням до німфи Ехо і був покараний. Він закохався у власне відбиття у воді й помер від цього. Наше уявлення про особу з нарцисизмом – це самозакоханий(на) егоїст(ка), байдужий(а) до інших та любить лише себе. Але насправді, нарцис – це людина, яка не вміє любити, і не вміє любити себе так само, як і оточуючих.
Як це формується? Наприклад, у дитинстві, коли батьки програмують дитину наперед. Мати говорить, що один її син – майбутній адвокат, а інший – майбутній лікар, не цікавлячись ними як особистостями. Також батьки часто формують нарцисичний тип, постійно порівнюючи дитину з іншими і стверджуючи, що вона має бути кращою за всіх. Якщо ти не найкращий, то ти – нікчема.
У підсумку, людина з нарцисичним розладом постійно коливається: то вона відчуває себе на вершині світу, то нікчемнішою за всіх. Їй постійно потрібне підтвердження, похвала, щоб її помічали та зауважували.
Згідно з Американською системою класифікацій, для діагностики нарцисичного розладу має бути п’ять із дев’яти симптомів:
- Грандіозне відчуття власної важливості. Людина вважає себе центром Землі. У контексті церковної спільноти це може бути лідер, переконаний, що без нього все занепаде.
- Постійні фантазії про успіх, владу та ідеальне життя.
- Віра у власну унікальність. Нарцис вважає, що його можуть зрозуміти лише особливі, «обрані» люди. Він каже: «Це не для вас, ви мене не зрозумієте».
- Потреба в постійному захопленні. Людина не відчуває власної цінності, тому їй постійно потрібна похвала. Якщо її не помітили, самооцінка падає.
- Очікування особливих привілеїв. Нарцис вважає, що має право на виняткове ставлення і не терпить відмови. Він агресує, якщо з ним не погоджуються.
- Використання людей як інструментів. Він/вона використовує інших для досягнення власних цілей, не визнаючи їхніх потреб і почуттів. Тому в спільнотах з такими лідерами постійно змінюються люди.
- Заздрість і уявлення, що інші заздрять.
- Пихата, зверхня поведінка. Нарцис демонструє презирство до звичайних людей: «Що ви там розумієте? Я знаю краще».
З такими людьми дуже важко жити, і це часто трапляється в подружньому житті. Люди звертаються по допомогу, не розуміючи, як їм бути. Навіть якщо це не повноцінний розлад, а лише певні риси, бути поруч із такими людьми дійсно важко.
Чому це явище набуло такого поширення зараз? Цьому сприяє сучасна культура, зокрема, соціальні мережі. Instagram можна назвати ярмаркою марнославства, де кожна(ен) прагне показати себе з найкращого боку. Формується думка, що «ти є центром уваги, центром землі», і твої потреби важливіші за потреби інших. Суспільство вчить, що «я є головний».
Людина, не ставши людиною, хоче зробити себе Богом. У цьому і є головна проблема. Якщо ж я усвідомлюю, що є хтось, хто є наді мною, що все, що я маю – це дар Божий, тоді все змінюється.
Християнський практичний психолог, заступник голови Української Асоціації Християнської Психології – Мирон Шкробут.
Ведучий програми Олександр Скрипченко