Шукаючи універсальну формулу щасливого подружнього життя, ми б дуже хотіли знайти чарівну пігулку, щось на кшталт “крок один, крок два, крок три – і все буде чудово”. На жаль, як сімейний консультант, я можу стверджувати: це не працює. Чарівної таблетки не існує.
Психологія, яка спочатку зосереджувалася лише на особистості, лише згодом, завдяки таким діячам, як Вірджинія Сатір, дійшла до розуміння необхідності консультувати саме сім’ї. І хоча сучасні психологи (як-от Джон Готтман чи Сью Джонсон) розробляють складні методи, наприклад, навчання “Я-повідомленням”, ці методи часто руйнуються під час реальної суперечки.
Виявляється, усі ці сучасні дослідження зводяться до одного короткого і універсального рецепта, який чотири рази повторюється у Святому Письмі:
«Залишить чоловік батька і матір, пристане він до жінки, і стануть вони одним тілом» (Буття 2:24).
Ця фраза окреслює три ключові етапи: Залишити → Пристати → Стати одним тілом. Сьогодні ми зосередимося на першому етапі – на тому, що необхідно залишити батьків, перерізати цю пуповину та вийти з батьківської сім’ї, щоб створити власну.
Відсутність сепарації є сьогодні однією з головних причин розпаду сімей. Коли проводили дослідження причин розлучень, зрада посідала лише восьме місце. Натомість, перші три позиції займали:
– Надмірне включення батьків у сімейні стосунки.
– Проживання разом із батьками на одній території.
– Загальна відсутність сепарації молодого подружжя.
Церква розуміла це завжди. В обряді вінчання східного обряду молодята стають на рушничок, який символізує лінію, що відрізає їх від батьківської сім’ї. Священник веде їх за Хрестом, а батьки залишаються позаду, не біжать за дітьми. Проблема в тому, що багатьом батькам важко відпустити своїх дітей, продовжуючи поводитися з ними як з малими, контролюючи кожен їхній крок.
Практичний психолог, магістр психології, травматерапевт Мирон Шкробут